Моя історія про скарб, який знайшов мене

На початку 2000-х років я опинився в селі. Приїхав допомогти копати картоплю, але, як справжній романтик пригод, прихопив із собою металошукач. Мене вабила думка знайти щось цікаве на городі. Родичі розповіли легенду про стареньку бабусю-ворожку із сусіднього села, чия мати, кажуть, була відомою швачкою ще в часи революції. На її городі одного разу знайшли

золоту монету Миколая на п'ять рублів. Ця історія заворожила мене, і я вирішив спробувати долю — а раптом там залишилося щось іще?

З металошукачем у руках і серцем, сповненим надії, я вирушив до того самого села. Місце, де колись жила ворожка, виглядало так, ніби час зупинився. Занедбаний будинок, потрісканий паркан, і тиша, що огортала все довкола. Ця атмосфера лише додавала інтриги моїм пошукам.

Перші кілька годин я ретельно перетинав город. Сонце вже торкалося горизонту, коли металошукач нарешті видав чіткий сигнал. Під тонким шаром землі, я знайшов золоту монету. Вона блищала, як нова, і на ній чітко виднілися цифри: 1910 рік, номінал 5 рублів.

Настала ніч, темрява поволі заповзала на город, тож я вирішив залишитися в покинутій хаті неподалік. У темному кутку знайшов свічку, запалив її, і тьмяне світло наповнило кімнату. На столі лежали старі речі — фотографії, голки, шпильки — ніби тут колись жила справжня майстриня. Я ліг на старе залізне ліжко, стискаючи в руках знайдену монету, і не помітив, як заснув.

Але сон мій був тривожним. Я прокинувся від відчуття, ніби поруч хтось є. Свічка догоріла, у хаті панувала суцільна темрява. І тут я почув тихий голос:
— Знайди та забери решту золота. Воно заховане біля старої груші, що росте на межі з Варкою...

Ці слова наче розчинилися в темряві, залишивши мене сам на сам із тривогою й водночас дивним передчуттям. Сон чи реальність? Я не міг сказати. Але вирішив дослухатися до цього послання.

Зі світанком я почав шукати ту загадкову грушу. Груш у цій місцевості виявилося чимало, а от про Варку ніхто вже й не пам'ятав. Усі сліди ніби розчинилися в часі. Два дні безупинних пошуків не дали результатів, але згодом я дізнався, що десь неподалік є місце, яке місцеві називають "там, де ростуть терники". Саме туди, казали, могла вести таємниця старої Варки.

Роки минали, і лише через деякий час я зміг повернутися до цього місця вже підготовленим — із кращим обладнанням і власним авто. І ось у вирішальний день мені вдалося знайти справжній скарб. Під шаром землі ховалися золоті й срібні монети, ціла колекція. Дивно, але поруч не було жодної груші.

Чи був той голос просто сном? Чи, можливо, загадка, якою огорнуте це місце, справді дала мені підказку? Важко сказати. Але одне я знаю точно: цей голос і ця історія навчили мене шукати не лише скарби, а й пригоди, які можуть змінити твоє життя.

Написав це, щоб ви могли зачитати хлопцям на стрімі. Нехай ця історія надихне їх, як колись надихнула мене.,